2-я книга ПаралипоменонГлава 32 |
1 |
2 Когда Езекия увидел, что Санхерив пришел и имеет намерение воевать против Иерусалима; |
3 Тогда в совете с князьями своими и с военными людьми своими положил засыпать колодези с водою, которые вне города; и они помогли ему. |
4 И собралось множество народа, и засыпали все колодези и поток разливающийся по земле, говоря: для чего царям Ассирийским приходить и находить множество воды? |
5 И действовал он твердо, и обстроил всю обрушившуюся стену, башни поднял выше, и извне построил другую стену, и укрепил Милло у города Давидова, и наготовил множество оружия и щитов; |
6 |
7 Будьте тверды и мужественны, не бойтесь и не ужасайтесь царя Ассирийского и всего многолюдства, которое с ним; потому что с нами более, нежели с ним. |
8 С ним телесная сила, а с нами Господь, Бог наш, Который будет помогать нам и будет сражаться на битвах наших. И подкрепился народ словами Езекии, царя Иудейского. |
9 |
10 Так говорит Санхерив, царь Ассирийский: на что вы надеетесь и сидите в крепости, в Иерусалиме? |
11 Верно, Езекия отклоняет вас, чтоб дать вам умереть от голода и жажды, говоря: Господь, Бог наш спасет нас от руки царя Ассирийского. |
12 Не сам ли Езекия отменил высоты его и жертвенники его, и сказал Иудее и Иерусалиму: пред одним жертвенником поклоняйтесь, и на нем совершайте курения? |
13 Разве вы не знаете, что сделал я и отцы мои со всеми народами земель? Могли ли боги народов земных спасти землю свою от руки моей? |
14 Какой из всех богов тех народов, которых опустошали отцы мои, мог спасти народ свой от руки моей? Так неужели Бог ваш может спасти вас от руки моей? |
15 Итак, пусть не обольщает вас Езекия, и не отклоняет вас таким образом; не верьте ему. Если ни один бог ни одного народа и царства не мог спасти народа своего от руки моей и от руки отцев моих, то тем более ваши боги не спасут вас от руки моей. |
16 |
17 Он писал и письма, в которых хулил Господа, Бога Израилева, и говорил против него такие слова: как боги народов земных не спасли народов своих от руки моей, так Бог Езекиин не спасет народа своего от руки моей. |
18 И громким голосом на Иудейском языке кричали к народу Иерусалимскому, который был на стене, чтоб устрашить его и возмутить его, для того, чтобы взять город. |
19 И говорили о Боге Иерусалимском как будто о богах народов земли, изделии рук человеческих. |
20 |
21 И послал Господь Ангела, и он истребил всех воинов, и главноначальствующего, и прочих начальствующих в стане царя Ассирийского. Сей со стыдом возвратился в землю свою; и когда пришел в дом богов своих, там исшедшие из чресл его низложили его мечем. |
22 Так спас Господь Езекию и жителей Иерусалима от руки Санхерива, царя Ассирийского, и от руки всех, и сопровождал их повсюду. |
23 Тогда многие приносили в Иерусалим дары Господу, и дорогие вещи Езекии, царю Иудейскому. И он после сего сделался высок в глазах всех народов. |
24 В те дни Езекия заболел смертельно. И молился он Господу, и говорил Ему, и Господь дал ему знамение. |
25 Впрочем, Езекия не соответствовал благодеянию, ему сделанному; но сердце его возгордилось. И потому гнев Божий был на нем, и на Иудее, и на Иерусалиме. |
26 Но Езекия в гордости сердца своего смирился сам и жители Иерусалима; и потому гнев Господа не постиг их во дни Езекии. |
27 |
28 И кладовые для произведений земли, для хлеба, вина и деревянного масла, и стойла для всякого скота и дворы для стад. |
29 И города построил у себя. И стад мелкого и крупного скота было множество у него; потому что Бог дал ему весьма большое имущество. |
30 |
31 Только лишь при послах князей Вавилонских, которые присылали к нему спросить о знамении, бывшем на земле. Бог оставил его, чтоб испытать его, чтоб знать все, что у него на сердце. |
32 |
33 И опочил Езекия с отцами своими, и похоронили его в высшей из гробниц сыновей Давидовых, и тем воздали ему почесть по смерти его все Иудеи и жители Иерусалима. Вместо его сделался царем сын его, Манассия. |
2-а хронiкиРозділ 32 |
1 |
2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим, |
3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому. |
4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“ |
5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в. |
6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: |
7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. |
8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя. |
9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: |
10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі? |
11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. |
12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити? |
13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки? |
14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? |
15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“ |
16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. |
17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“ |
18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто. |
19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук. |
20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. |
21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м. |
22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло. |
23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів! |
24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака. |
25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м. |
26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. |
27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі, |
28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д. |
29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток. |
30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х. |
31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці. |
32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. |
33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я. |
2-я книга ПаралипоменонГлава 32 |
2-а хронiкиРозділ 32 |
1 |
1 |
2 Когда Езекия увидел, что Санхерив пришел и имеет намерение воевать против Иерусалима; |
2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим, |
3 Тогда в совете с князьями своими и с военными людьми своими положил засыпать колодези с водою, которые вне города; и они помогли ему. |
3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому. |
4 И собралось множество народа, и засыпали все колодези и поток разливающийся по земле, говоря: для чего царям Ассирийским приходить и находить множество воды? |
4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“ |
5 И действовал он твердо, и обстроил всю обрушившуюся стену, башни поднял выше, и извне построил другую стену, и укрепил Милло у города Давидова, и наготовил множество оружия и щитов; |
5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в. |
6 |
6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: |
7 Будьте тверды и мужественны, не бойтесь и не ужасайтесь царя Ассирийского и всего многолюдства, которое с ним; потому что с нами более, нежели с ним. |
7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. |
8 С ним телесная сила, а с нами Господь, Бог наш, Который будет помогать нам и будет сражаться на битвах наших. И подкрепился народ словами Езекии, царя Иудейского. |
8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя. |
9 |
9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: |
10 Так говорит Санхерив, царь Ассирийский: на что вы надеетесь и сидите в крепости, в Иерусалиме? |
10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі? |
11 Верно, Езекия отклоняет вас, чтоб дать вам умереть от голода и жажды, говоря: Господь, Бог наш спасет нас от руки царя Ассирийского. |
11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. |
12 Не сам ли Езекия отменил высоты его и жертвенники его, и сказал Иудее и Иерусалиму: пред одним жертвенником поклоняйтесь, и на нем совершайте курения? |
12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити? |
13 Разве вы не знаете, что сделал я и отцы мои со всеми народами земель? Могли ли боги народов земных спасти землю свою от руки моей? |
13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки? |
14 Какой из всех богов тех народов, которых опустошали отцы мои, мог спасти народ свой от руки моей? Так неужели Бог ваш может спасти вас от руки моей? |
14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? |
15 Итак, пусть не обольщает вас Езекия, и не отклоняет вас таким образом; не верьте ему. Если ни один бог ни одного народа и царства не мог спасти народа своего от руки моей и от руки отцев моих, то тем более ваши боги не спасут вас от руки моей. |
15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“ |
16 |
16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. |
17 Он писал и письма, в которых хулил Господа, Бога Израилева, и говорил против него такие слова: как боги народов земных не спасли народов своих от руки моей, так Бог Езекиин не спасет народа своего от руки моей. |
17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“ |
18 И громким голосом на Иудейском языке кричали к народу Иерусалимскому, который был на стене, чтоб устрашить его и возмутить его, для того, чтобы взять город. |
18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто. |
19 И говорили о Боге Иерусалимском как будто о богах народов земли, изделии рук человеческих. |
19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук. |
20 |
20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. |
21 И послал Господь Ангела, и он истребил всех воинов, и главноначальствующего, и прочих начальствующих в стане царя Ассирийского. Сей со стыдом возвратился в землю свою; и когда пришел в дом богов своих, там исшедшие из чресл его низложили его мечем. |
21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м. |
22 Так спас Господь Езекию и жителей Иерусалима от руки Санхерива, царя Ассирийского, и от руки всех, и сопровождал их повсюду. |
22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло. |
23 Тогда многие приносили в Иерусалим дары Господу, и дорогие вещи Езекии, царю Иудейскому. И он после сего сделался высок в глазах всех народов. |
23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів! |
24 В те дни Езекия заболел смертельно. И молился он Господу, и говорил Ему, и Господь дал ему знамение. |
24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака. |
25 Впрочем, Езекия не соответствовал благодеянию, ему сделанному; но сердце его возгордилось. И потому гнев Божий был на нем, и на Иудее, и на Иерусалиме. |
25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м. |
26 Но Езекия в гордости сердца своего смирился сам и жители Иерусалима; и потому гнев Господа не постиг их во дни Езекии. |
26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. |
27 |
27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі, |
28 И кладовые для произведений земли, для хлеба, вина и деревянного масла, и стойла для всякого скота и дворы для стад. |
28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д. |
29 И города построил у себя. И стад мелкого и крупного скота было множество у него; потому что Бог дал ему весьма большое имущество. |
29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток. |
30 |
30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х. |
31 Только лишь при послах князей Вавилонских, которые присылали к нему спросить о знамении, бывшем на земле. Бог оставил его, чтоб испытать его, чтоб знать все, что у него на сердце. |
31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці. |
32 |
32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. |
33 И опочил Езекия с отцами своими, и похоронили его в высшей из гробниц сыновей Давидовых, и тем воздали ему почесть по смерти его все Иудеи и жители Иерусалима. Вместо его сделался царем сын его, Манассия. |
33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я. |